Правила з української мови прикметник

Прикметник — самостійна частина мови, що виражає ознаку предме­та і відповідає на питання який? (яка?яке?які?), чий? (чия? чиє? чиї?): цікава повість, батькове слово.

Морфологічні ознаки

Прикметник має ознаки роду, числа, відмінка, які узгоджуються з родом, числом і відмінком іменника: глибокий яр, гли­бокою рікою, глибокому озеру, глибоких морів. Початкова форма прикмет­ника — чоловічий рід називного відмінка однини.

Синтаксична роль

У реченні прикметник найчастіше виступає озна­ченням (Білявий день втомився і притих), рідше — присудком (Наше міс­то старовинне ).

Розряди прикметників за значенням

Прикметники із суфіксом -ськ- належать до відносних: шевченківська тематика, материнська порада, учнівський щоденник.

Прикметники мають властивість переходити з одного розряду до ін­шого (залежно від іменників, з якими узгоджуються): лисячий хвіст (при­писний) — лисячий комір (відносний) — лисячий характер (якісний).

Особливості відмінювання прикметників

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками. Відмін­кові закінчення залежать від групи прикметника — твердої чи м’якої.
До твердої групи належать прикметники з основою на твердий при­голосний: смачний, близький.
До м’якої групи належать прикметники з основою на м’який приго­лосний: крайній, безкраїй.
Прикметники на -лиций (білолиций, круглолиций, смагляволиций) не належать ані до твердої, ані до м’якої групи, вони відмінюються за окре­мим зразком.

Відмінкові закінчення прикметників

Ступені порівняння прикметників

Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.

За творення форм вищого ступеня порівняння із суфік­сом -ш- основа прикметника може зазнавати змін:

— суфікси -к-, -ок-, -єн- випадають: короткий — коротший;
— с + ш = гич (ги): високий — вищий;
— г,ж,з + ш= жч: близький — ближчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий.

Винятки: довгий — довший, легкий — легший.

Значення форм найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайширший, щонайдобріший.

Інколи найвищий ступінь виражається додаванням до форми вищого ступеня слів від (за) усіх, над усе: веселіший від усіх, важливіший над усе.

Деякі прикметники утворюють форми вищого ступеня порівняння від іншої основи: великий — більший, малий — менший, поганий — гірший.

Від деяких прикметників можна утворити форми ступенів порівнян­ня і за допомогою суфікса -ш-> і за допомогою суфікса -іш-: здоровий — здоровшай — здоровіший, старий — старший — старіший.

Не утворюють форм ступенів порівняння такі прикметники:

— з префіксами пре-, за-, над-, пра-, архі-, ультра-: предалекий, за­високий, архіважливий;
— із суфіксами -уват- (-юват-), -ав- (-яв-), -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-, -езн-, -енн-: глибочезний, білявий, повнуватий, дрібненький тощо;
— з абсолютною ознакою: німий, глухий, сліпий, хворий, голий, живий, порожній, мертвий, готовий, кривий, горбатий, лисий тощо;
— назви мастей тварин: гнідий, вороний, карий, буланий тощо;
— які перейшли з відносних або присвійних у якісні: каштановий, малиновий, кремовий тощо;
— складні прикметники: синьоокий, білосніжний, темно-зелений тощо.

Помилковими є форми ступенів порівняння, утворені за допомогою слова самий (самий розумний) або додаванням слів більш, менш, найбільш, найменш до простої форми вищого ступеня: самий активний — найактивніший, більш важливіший — більш важли­вий, найменш відоміший — найменш відомий.

Правила з української мови прикметник

Не з прикметниками

Частка не пишеться р а з о м:

1. З прикметниками, якщо слово без не- не вживається: невсипущий, негайний, непохитний, недбалий, невблаганний.

2. З прикметниками, коли утворюються нові поняття, які можна замінити синонімами (близькими за значенням словами): небагатий (бідний), неважкий (легкий), негарний (поганий).

3. У складі префікса недо-, який означає дію у неповній мірі: недозрілий.

Частка не пишеться о к р е м о:

1. З прикметниками при протиставленні: не близький, а далекий; не радісний, а сумний.

2. З прикметниками, якщо вони мають пояснювальні слова з ні або далеко, зовсім, аж ніяк: нікому не відомий, ні до чого не здатний, далеко не приємний, зовсім не виконаний, аж ніяк не старий.

3 КЛАС.

ПРИКМЕТНИК виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які?

Прикметники в реченні зв’язані з іменниками, бо вказують на ознаки предметів.

Питання треба ставити від іменника до прикметника. Огірок (який?) зелений, хустка (яка?) червона, скло (яке?) прозоре, ножиці (які?) гострі.

Прикметник завжди стоїть у тому числі, що й іменник, з яким він зв’язаний: зелений дуб — зелені дуби, зелена верба — зелені верби, зелене дерево — зелені дерева.

У множині всі прикметники мають закінчення -і.

В однині прикметники змінюються за родами. Прикметники чоловічого роду мають закінчення -ий, -ій (дерев’яний стіл, вечірній час) , жіночого роду — -а, -я (дерев’яна шафа, вечірня зоря) , середнього роду—е, -є (дерев’яне ліжко, вечірнє небо) .

У множині прикметники за родами не змінюються. Для всіх родів вони мають однакове закінчення -і.

4 КЛАС.

Роль прикметників у реченні. У реченні прикметники найчастіше зв’язуються з іменниками і переважно бувають другорядними членами.

5 КЛАС.

Прикметник — це частина мови, що називає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке?

Змінюються за числами, відмінками, а в однині і за родами.

Прикметники завжди стоять у тому числі, роді й відмінку, що й іменники, з якими вони пов’язані.

Початкова форма — форма чоловічого роду в називному відмінку однини.

Рід, число та відмінок прикметника залежать від роду, числа, відмінка іменника, з яким прикметник пов’язаний.

У прикметниках чоловічого та середнього роду з основою на м’який приголосний перед закінченням у родовому, давальному та місцевому відмінках пишеться м’який знак.

6 КЛАС.

ПРИКМЕТНИК — це самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета або його належність комусь та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Має лексичне значення: вказує ознаку.

Граматичне значення, тобто морфологічні ознаки : рід, число, відмінок.

Прикметники змінюються за родами, числами й відмінками.

У прикметниках, ужитих у множині, рід не визначають.

Початковою формою для прикметника є форма називного відмінка однини чоловічого роду: рідний, зимовий, Оксанин.

Виступає членом речення. У реченні прикметник найчастіше є означенням, рідше — присудком. Живу я і дихаю рідною мовою (Є. Лещук). Голос ніжний у вербової сопілки (Н. Гуменюк).

Прикметники надають мовленню точності та виразності. Най­частіше вони вживаються в описах предметів, тварин, зовнішності людей тощо. Особливо виразності й образності надають мовленню прикмет­ники, ужиті в переносному значенні: мудра книжка, ласкаве сонце, сріблястий сніг.

Поняття ознаки, що виражає прикметник, охоплює багато значень : якість ( бездоганний, важливий) , просторові, часові ознаки (близький, східний, сьогоднішній, літній) , колір (блакитний, червоний), належність (материн, братів), зовнішні та внутрішні ознаки людей, тварин (порядний, щирий, лагі­дний, гладенький) .

Відмінювання прикметників

Прикметник може змінювати рід число та відмінок. Відмінювання — важлива властивість прикметника. Вона допомагає узгоджуватися з іменником і робить нашу мову ще мелозвучнішою. Учасник ЗНО повинен розпізнавати і правильно відмінювати прикметники. А наші пояснення допоможуть легше засвоїти правила!

В однині розрізняють прикметники чоловічого, жіночого та середнього роду, який визначається родом іменника. Наприклад: головний біль, вищий ступінь, далека путь, довідкове бюро.

Категорія числа прикметників має аналогічний характер — форми числа прикметників узгоджуються з формами числа іменників, з тією лише різницею, що ознаки роду повністю нейтралізуються у множині. Наприклад: пріоритетні (напрями, сфери, завдання), державні (доходи, інвестиції, вкладення, витрати).

За характером закінчень прикметники поділяють на групи — тверду і м’яку (змішаний тип відмінкових закінчень мають лише прикметники з компонентом -лиций, -лице).

До твердої групи належать прикметники, які в називному відмінку однини мають закінчення: чоловічого роду —ий або нульове (жіночого роду -а, середнього роду -е), напр.: природний, зворотний, поточний, рад, готов, повинен, Ігорів, Миколин, Ольжин, Марин.

Зразок словозміни:

Н. — природн-ий — природн-а — природн-е — природн-і

Р. — природн-ого — природн-ої — природн-ого — природн-их

Д. — природн-ому — природн-ій — природн-ому — природн-им

3. — як Н. або Р. природн-у як Н. як Н. або Р.

О. — природн-им — природн-ою — природн-им — природн-ими

М. — природн-ому (-ім) — природн-ій — природн-ому (-ім) — природн-их

Прикметники м’якої групи в називному відмінку однини чоловічого роду закінчуються на -ій (-їй), а жіночого роду на -я, середнього роду на -є, напр.: всесвітній, дорожній, безкраїй.

Зразок словозміни:

Н. — безкра-їй — безкра-я — безкра-є — безкра-ї

Р. — безкрай-ого — безкрай-ої — безкрай-ого — безкра-їх

Д. — безкрай-ому — безкрай-ою — безкрай-ому — безкра-їм

3. — як И. або Р. безкра-ю як Н. як Н. або Р.

О. — безкра-їм — безкрай-ою — безкра-їм — безкра-їми

М. — безкрай-ому — безкра-їй — безкрай-ому — безкра-їх

Запам ‘ятайте! У формах місцевого відмінка однини чоловічого та середнього роду в науковому та діловому стилях перевага надається закінченню -ому.

Вибір закінчення не залежить від значення прикметника. Єдиним винятком з цього правила є слова дружний і дружній, в яких закінчення є показником різного лексичного значення. Порівняйте: дружний“який відбувається одночасно, спільно, погоджено, злагоджено”, і дружній “який виражає прихильність, довіру, дружелюбність”.

Прикметник дружній входить до складу терміносполучення дружній вексель — “фіктивний вексель, що, на відміну від справжнього векселя, не має відповідного забезпечення і використовується особами, які домовилися надати один одному вексель”.

Винятком із загального поділу на групи є також прикметники чоловічого та середнього роду на -лиций, -лице. Наприклад: білолиций (-е), круглолиций (-е), червонолиций(-е), які мають змішаний тип відмінкової парадигми: в однині закінчення прикметників м’якої групи (крім називного та орудного відмінків), а в множині — твердої (крім називного).

ПРИКМЕТНИК

Прикметник називає ознаку предмета і відповідає на
питання який? чий?

Прикметники називають колір (білий, синій, жовтий), роз­мір (великий, довгий, малий), смак (солоний, кислий, гіркий), якість (добрий, гарний, досконалий), вдачу людини (щедрий, скупий, розумний), відношення до матеріалу (дерев ‘яний, кам ‘яний, алюмінієвий), відношення до часу й місця (вчорашній, далекий, київський), належність (материн, сестрин, братів) тощо.

Свою функцію прикметники реалізують через поєднання з іменниками. Уточнюючи поняття, названі іменниками, вони увиразнюють, конкретизують висловлювання. Наприклад, ре­чення За землею і в небі скучно не зовсім зрозуміле, тим часом як прислів’я За рідною землею і в небі скучно висловлює завер­шену думку, і цього досягнуто саме завдяки точно вжитому прикметникові. Разом із тим треба пам’ятати, що надмірне на­громадження прикметників, навпаки, затемнює зміст вислов­лювання. Зайвих прикметників у реченні слід уникати.

За значенням прикметники поділяються на якісні, відносні й присвійні.

Якісні прикметники називають ознаки предмета, що можуть проявлятися більшою або меншою мірою (відповіда­ють на питання яки й?): легкий, легший, найлегший, дуже лег­кий; гарячий, дуже гарячий; вузький, трохи вузький; солодкий, ледь солодкий; зелений, зеленуватий.

Якісним прикметникам притаманні такі властивості:

а) вони мають ступені порівняння і можуть поєднуватися з прислівниками міри: теплий, тепліший, найтепліший, дуже теплий, надто теплий, трохи теплий, ледь теплий;

б) вони можуть вступати в антонімічні відношення: далекий — близький, гарячий — холодний, ранній — пізній, живий — мертвий; ці відношення можуть бути й контекстуальні: зелене (листя) — жовте (листя);

в) вони, як правило, утворюють синонімічні ряди: розумний — мудрий — тямущий — кмітливий; хоробрий —мужній — відважний — сміливий — безстрашний;

г)основи в них переважно непохідні, вони є вихідною базою для творення багатьох слів — іменників: далекий —
даль, далина, далеч, далечінь, далекість; добрий — добро, доброта, добрість; дієслів: далекий — даленіти, віддалятися; добрий — добріти, добрішати; прислівників на -о, -є: далекий — далеко, щедрий — щедро, добрий — добре, рішучий — рішуче.

За відношенням до дійсності якісні прикметники поділя­ються на дві групи:

описові прикметники — називають ознаки, які об’єктивно властиві предметам і сприймаються органами відчуттів: синій, холодний, солодкий, високий, порожній, лисий, новий;

оцінні прикметники — називають ознаки, приписувані предметам за наслідком сприймання їх: гарний, добрий, до­рогий, важливий, корисний, розумний, щедрий, привітний.

Відносні прикметники називають ознаки предмета за його відношенням до предметів, дій чи обставин (відповіда­ють на питання який?): джерельна вода (вода з джерела), пшеничний хліб (хліб із пшениці), міський транспорт (транс­порт міста), затяжна робота (робота, яка затяглася), учорашній випадок (випадок, що стався вчора).

а) вступають у синонімічні відношення з іншими частинами мови — з іменниками: соснова шишка — шишка со­
сни, хлібний квас — квас із хліба, книжкова шафа — шафа для книжок; з дієсловами: перелітні птахи — птахи, що
перелітають; колючий дріт — дріт, який колеться; з прислівниками: нічна вулиця — вулиця вночі, домашня
робота — робота вдома;

б) мають похідні основи: вода — водний, водяний, водянистий; розділяти — роздільний, розділовий, розділювальний;
вранці — вранішній. Присвійні прикметники вказують на належність пред­мета людині, рідше — тварині (відповідають на питання ч и й?): Шевченків «Кобзар», Франкова поема, мамина наука, орлині кри­ла, козяче молоко.

За значенням присвійні прикметники поділяються на такі, що:

а) означають належність особі: Михайлів, братів, Оленин, сестрин;

б) вказують не стільки на належність тварині чи тваринам, скільки на відношення до них (і тим наближаються
до відносних прикметників): заячий слід, теляча шкіра, свиняча шерсть, риб’ячий жир;

в) входять до стійких словосполучень як частина нерозкладної назви (і таким чином втратили значення присвійності): Магелланова протока, базедова хвороба, петрів батіг, адамове яблуко, ахіллесова п ‘ята, прокрустове ложе.

Частина прикметників можуть певною мірою поєднуваї в собі значення двох різних груп. Конкретне їхнє значення зумовлюється контекстом.

Відносно-якісні прикметники виникли на основі відносних прикметників, що набули якісного значення: золотий перстень — золоті руки, травневі дні — травневий настрії драматичний твір — драматичні події, космічний експеримент -космічна швидкість.

Присвійно-відносні прикметники виражають водно час значення присвійності й відносності: шевченківський стиль батьківські поради, студентський квиток, хлопчачий голос.

Прикметники змінюються за родами, числами й від­мінками, узгоджуючись при цьому з іменниками, які боні пояснюють; якісні прикметники, крім того, мають ступені порівняння.

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Школьник Украины

Прикметник

Прикметник

Прикметник — це самостійна частина мови, що вказує на ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? чий? чия? чиє?
Ознака предмета визначається за кольором (чер­воний), за розміром (ве­ликий), за матеріалом (скля­ний), за приналежністю (братів), за сприй­нят­тям на смак, дотик, нюх (солодкий, м’я­кий, духмяний), за зовнішніми прикметами і внут­рішніми властивостями (білявий, стру­н­кий, ве­се­лий), за просторовими й часовими від­но­шен­ня­ми (далекий, ранній).

Морфологічні ознаки прикметника

Прикметник має 3 розряди за значенням:
1. Якісні (ознаки предмета, що можуть про­яв­ля­ти­ся більшою чи меншою мірою):
кмі­т­ли­вий – кмітливіший — най­кмітливіший.
2. Відносні (ознаки предмета за його від­но­шен­ням до інших предметів, дій, обставин):
бу­р­ш­ти­но­ве (намисто), осінній (день), пе­ре­лі­т­ні (пта­хи).
3. Присвійні (вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?:
мамина (казка), батьків (сміх), ве­д­ме­жий (барліг).

Якісні прикметники мають повну та коротку форму (рясний — рясен).
Якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння.
1. Вищий ступінь.
• Проста форма (за допомогою —іш-, —ш-).
добрий — добріший.
• Складена форма (за допомогою слів більш або менш).
добрий — більш добрий.
2. Найвищий ступінь.
• Проста форма (за допомогою най-, ок-, що— та прикметника вищого ступеня).
щонайдобріший.
• Складена форма (за допомогою слів найбільш, найменш або від усіх, над усе та прикметника вищого ступеня).
найбільш добрий,
добріший над усе.

Популярное:

  • Кроха программа пособия Учебно-методический комплект: Кроха Григорьева Г. Г., Бушуева И. Н., Груба Г. В. и др. Кроха. Методические рекомендации к программе воспитания и развития детей раннего возраста в условиях дошкольных учреждений. Пособия для […]
  • Приказ минтранса 180 Приказ Министерства транспорта РФ от 4 мая 2018 г. N 180 "О признании не подлежащими применению актов Министерства путей сообщения Российской Федерации" В связи с выявленными нарушениями порядка принятия (утверждения) нормативных актов […]
  • Разрешение opengl Пропорциональность отображаемых объектов. Разрешение экрана Подскажите рабочий метод, который позволяет сохранять пропорции фигуры в зависимости от разрешения экрана пользователя. (к примеру квадрат должен оставаться квадратом) Добавлено […]
  • Осаго с заканчивающимся техосмотром Техосмотр в Росгосстрахе Среди множества страховых компаний, имеющих внушительный опыт в своей деятельности, СК «Росгосстрах» совершенно обосновано и уверенно может предложить надежные программы страхования, а также ряд других […]
  • Приказ м 091 За чей счет производится комплектация тревожного чемоданчика в МВД? На основании Утвержденного приказом МВД России от 22.12.2006г. № М/091 "O внесении изменений в приказ МВД России от 27.03.2001г. № М/016" про экипировку личного состава […]
  • Форма документов иски Форма документов иски По состоянию законодательства на февраль 2018 года Содержание публикации: 1. Формы страхового возмещения 2. Кто возмещает вред в ДТП: страховщик потерпевшего или страховщик причинителя вреда, РСА или причинитель […]
  • 1с претензии поставщику Артёменко Максим | Директор, ведущий разработчик, архитектор 1С | ООО "Арт Порт" «Практика создания модульных отраслевых конфигураций на БСП с общими библиотеками методов и метаданных на примере программного комплекса "Арт:Порт"» Будет […]
  • Прокуроры белоногов ильин Дмитрий Белоногов фотографии >> Белоногов Дмитрий Сергеевич Родился 3 февраля 1976 года. Адвокат. В 1997 году окончил следственно-криминалистический факультет Саратовской государственной академии права. С 1997 по 2001 работал в […]