Звертання правило

В настоящее время на этой странице нет текста. Вы можете найти упоминание данного названия в других статьях, или найти соответствующие записи журналов.

© Автор системы образования 7W и Гипермаркета Знаний — Владимир Спиваковский

При использовании материалов ресурса
ссылка на edufuture.biz обязательна (для интернет ресурсов — гиперссылка).
edufuture.biz 2008-2018© Все права защищены.
Сайт edufuture.biz является порталом, в котором не предусмотрены темы политики, наркомании, алкоголизма, курения и других «взрослых» тем.

Ждем Ваши замечания и предложения на email:
По вопросам рекламы и спонсорства пишите на email:

2 клас.

Бабусю, Марійко, Захарку, братику, Фіночко, Іванку. Слово-звертання виділяється на письмі комами або знаком оклику.

3 КЛАС

З в е р т а н н я — це слово або сполучення слів, що називає того, до кого звертаються. Під час вимови звертання виділяється паузами, а на письмі — комами або знаком оклику.

Українською мовою звертаються до дівчаток: Галинко, Іринко, Олечко, Оленко, Марійко, Наталочко, Світланко;

до хлопчиків: Андрійку, Васильку, Михайлику, Петрику;

до дорослих: Ларисо Володимирівно, Тамаро Петрівно, Олександре Леонідовичу, Світлано Михайлівно, Оксано Віталіївно, Даниле Андрійовичу.

Звертання — це слово чи сполучення слів, що називають того, до кого звернене мовлення , може стояти на початку, у середині або в кінці речення.

Звертання стоїть на початку речення : якщо вимовляється неоклично, то після нього ставлять кому, якщо вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставлять знак оклику (тоді наступне слово пи­шуть з великої букви).

Звертання стоїть у середині речення : його з обох боків виділя­ють його комами.

Звертання стоїть у кінці речення : перед ним ставлять кому, а піс­ля нього — чи знак оклику, чи крапку, чи знак питання (залежно від інто­нації).

Звертання стоїть на початку речення: після нього ставлять кому чи знак оклику (залежно від інтонації). Якщо перед звертанням стоять слова о, ой, то кому після них не ставлять ( О Боже мій милий! За що ти караєш її, сироту? ).

Звертання можуть бути непоширеними (складатися з одного слова: Дитинко, скільки тобі років?) і поширеними (при них є залежні слова: Дитинко маленька, скільки тобі років?), також однорідними (Ви окраса мого краю, калинонь­ко й горобино!) або повторювальними (Літо! Літо! Ти чудове!).

Риторичним звертанням називають звернення до відсутніх людей, до предметів, явищ природи (Літо! Літо! Ти чудове!).

Якщо звертання стоїть на початку речення, його вимовляють з оклич­ною інтонацією, коли — у кінці речення, оклична інтонація слабшає, у середині речення звертання вимовляють низьким тоном, прискорено, виділяючи паузою.

Звертання не виступає членом речення.

Найчастіше звертання виражається формою кличного відмінка іменни­ка, а також іншими частинами мови, що виступають у значенні іменника .

Кличний відмінок у звертаннях.

У звертаннях, що складаються з імені та по батькові, обидва слова мають закінчення кличного відмінка: Марино Тихонівно, Соломіє Арсеніївно.

У кличному відмінку однини іменників І відміни вживаються закінчення -о, -е, -є, -ю:

О мають іменники твердої групи: Ганно, книжко.

Е мають іменники м’якої й мішаної груп: воле, земле, Ілле, душе, круче.

Є мають іменники м’якої групи після голосного та апострофа: Маріє, Софіє, сім’є.

Ю мають деякі пестливі іменники м’якої групи: матусю, бабусю, доню.

У кличному відмінку однини іменники ІІ відміни мають закінчення -у (-ю), -е.

Закінчення -у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами –ик, -ок, -к), іншомовні імена та деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий: батьку, синку, Джеку, Фрідріху, товаришу, слухачу.

Закінчення –ю мають іменники м’якої групи: Віталію, Грицю, краю, місяцю.

Закінчення –е мають безсуфіксні іменники твердої групи та іменники м’якої групи із суфіксом –ець, а також деякі іменники мішаної групи: Богдане, друже, козаче, орле, чумаче, шевче.

Прізвища прикметникового походження на –ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн) при звертанні мають як форму називного, так і форму кличного відмінка: Глібов і Глібове, Тютчев і Тютчеве.

Географічні назви із зазначеними суфіксами мають у кличному відмінку закінчення –е: Києве, Каневе, Лебедине.

У кличному відмінку іменники ІІІ відміни вживаються переважно в художніх текстах: радосте, юносте, любове.

Звертання правило

Нерідко, коли пишемо листа, заяву тощо, постаємо перед питанням: «А як правильно звернутися до людини? Шановний Андріє чи Андрію. » Пропонований сервіс допоможе Вам швидко знайти відповідь на такі питання. У базі словника містяться словоформи для понад 2 600 імен та по батькові.

Будь ласка, введіть ім’я та/або по батькові. Наприклад, «Олексій», «Галина Василівна». Також, можна ввести один чи два іменники — «бегемот», «пан програміст».

СЛОВНИК.ua містить тлумачний словник — понад 130 000 тлумачень із СУМ* та понад 21 000 тлумачень, доданих командою та користувачами СЛОВНИК.ua. Словоформи (орфографічний словник) для більше ніж 260 000 слів. Сервіс звертання містить понад 2600 імен та по батькові. Сервіс транслітерації містить офіційну «паспортну» (КМУ 2010) транслітерацію. СЛОВНИК.ua містить Помічника, який допоможе вам уникнути суржику та підкаже правильне слово. База «антисуржика» містить понад 700 слів та виразів.

* СУМ — Словник української мови в 11 томах. Дозвіл на використання люб’язно надано Інститутом Мовознавства ім. О.О.Потебні.

Звертання — це слово або словосполучення в реченні, що називає особу, іноді — предмет, до яких звернена мова.

Наприклад, у реченні Сій, сіваче, в людські груди правди вічної зерно (П. Грабовський) слово сіваче вказує особу, до якої звернена мова.

У функції звертання виступає іменник у кличному від­мінку (вживання в цій функції називного відмінка не відпо­відає нормам української мови). Звертання може виражатися як одним словом (непоширене), так і групою слів (поширене): Ой бандуро, рідна сестро, золотії струни! Вложи в неї моє сер­це, високії думи (П. Куліш). Тобі, земле моя рідна і велика, матінко велична, мої всі поривання (О. Ольжич).

У звертання можуть входити особові займенники ти, ви: Ви, співці славетні наші, ви, красо всього народу! Ви нам честь відрятували, вам ми винні надгороду. Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє!(З тв. Лесі Українки). Іноді звертання виражається лише одним особовим займенником: Слухай, ти! Що ти там отому дурневі плещеш ? Гей! ти! — гукнув голова. — Відчини! Чув? Чіпко!'(З тв. Панаса Мирного). Такі звертання надають усьому текстові пестливого або, на­впаки, зневажливого забарвлення, залежно від усієї тональ­ності висловлювання.

У діловому стилі при звертанні до осіб вживають означен­ня шановний, вельмишановний, високошановний, високоповажний, високоповажний. У приватному листуванні використову­ють означення дорогий, люб’язний, любий, коханий, милий, рід­ний тощо. Наприклад: Високоповажний Іване Семеновичу! Сер­дечне спасибі Вам за поздоровлення з святками. Дорогий друже! Довго чекав ти мого листа і, як тепер бачу, не даремне споді­вався хоч через мене дихнути родинним теплом (3 тв. М. Ко­цюбинського).

Розрізняють власне звертання і риторичне звертання.

Власне звертання називає конкретну особу чи Осіб, увагу яких привертає мовець до свого висловлювання: Л тепер скажи мені, Оверку, за що ти воюєш: за славу, за віру, за гроші чи все-таки за Вітчизну-Україну-Неньку? (В. Кожелянко). Таке звертання вимагає певної реакції названої ним особи на сказане.

Риторичне звертання не розраховане на безпосе­редню реакцію тих, кому воно адресоване. Воно стосується відсутніх осіб, тварин або неживих предметів: Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? <М. Рильський). Не вам, в мережаній лівреї донощики і фарисеї, за правду пресвятую стать (Т. Шевченко). Таке звертання виконує не комунікативну, а стилістичну роль.

Звертання в реченні, крім називання того, до кого зверне­на мова:

а) при дієслові в другій особі виконує функцію, подібну до функції підмета (вказує на носія дії, стану, ознаки): Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов. (М. Рильський). Куди ж мене зовеш, брунатна бджілко ? (В. Стус);

б) при особових займенниках ти, ви, ми, зворотному себе та співвідносних із ними присвійних займенниках твій, ваш, наш, свій виконує роль, близьку до уточнення:
І, може, в тихій твоїй хаті я буду знову розмовляти з тобою, друже мій (Т. Шевченко). Чи не продали б в и чоловіче, тої ялинки, що росте в вашім садочку? (М. Коцюбинський). Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем! (П. Тичина);

в) у ролі риторичного звертання своїм значенням може наближатися до вигука: Ох, Боже мій милий/ Серця свого вколупав би я та дав своїм діткам (П. Куліш);

г) непоширене, вимовлене з особливою інтонацією, набуває певного комунікативного значення — запрошення, прохання, спонукання, попередження, застереження, докору тощо (так зване вокативне речення): Лушня постояв-постояв та знову підійшов під вікно. — Чіпко!Чіпко! — Чіпка лежить на полу, мовчить (Панас Мирний). — Марто! — загрозливо озвався з порога Варчук.: дівчина злякано метнулась убік (М. Стельмах).

У вимові перед звертанням паузи звичайно немає, пауза, як правило, робиться після нього. На письмі звертання обо­в’язково виділяється з обох боків комами: Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь ув імлі, розливайтесь, круті бере-лсечки, по вкраїнській молодій землі!(А. Малишко).

На початку речення, залежно від інтонації, звертання може виділятися також знаком оклику — тоді наступне слово пи­шеться з великої букви: Україно! Яка ж бо гарна ти/(М. На-гнибіда).

У групі звертання можуть бути однорідні члени, відокрем­лені означення тощо. Тоді всередині такого поширеного звер­тання ставляться розділові знаки відповідно до загальних пра­вил: Будь славен, мир, поля, і ріки, і цвіт ранкової зорі/ (В. Со-сюра). Ой ти, дівчино, з горіха зерня, чом твоє серденько — колюче терня?(І. Франко).

Вигуки від звертання відділяються комами: Гей, Орфею, небораче!Де ти змандрував від нас? (Леся Українка).

Але не відокремлюються комами (і паузами також) слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки: Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т. Шевченко). О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам ‘яток святині (П. Куліш).

Звертання відповідає на питання х т о? щ о? і може грама­тично (за родом, числом) пов’язуватися з присудком у реченні. Тому, щоб не сплутати його з членами речення, зокрема з підметом, слід мати на увазі таке:

а) іменник у кличному відмінку — це завжди звертання: Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою (Т. Шевченко);

б) іменник, якого стосується дієслово в другій особі, — це звертання (підметом при такому дієслові можуть бути лише займенники другої особи ти, ви): О, спинися, прекрасна ранкова ця мить, — дай напитись твого життєдайного трунку (Г. Донець);

в) звертання не замінюється займенниками він, вона, воно, вони; при ньому стоїть або можна поставити займенники другої особи ти, ви, твій, ваш у будь-якому відмінку
(ці займенники до звертання не входять): Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку (В. Стус).

Якщо щось незрозуміло, постав запитання. Але спочатку зареєструйся

Звертання, вставні і вставлені компоненти ускладнюють речення додатковим повідомленням про віднесеність висловлюваного до об’єктивної дійсності. На письмі вони виділяються розділовими знаками, а в усному мовленні — інтонацією й характеризуються такими специфічними особливостями: не є членами речення; не відповідають на жодне запитання; не пов’язуються із членами речення ні сурядним, ні підрядним зв’язком; деякі з них становлять речення, а інші утворились із речень з різною мірою втрати предикативності.

Ускладнювальні компоненти речення вживаються для того, щоб привернути увагу до висловленої думки або виразити своє ставлення до неї.

Звертання — це слово (або сполучення слів), що називає особу або предмет, до яких спрямоване мовлення: Земле. Тобі я на рану не висиплю солі — Я окроплю твою рану цілющим зерном (Б. Ол.); Не запізнись, друже. Пам ‘ятай. (Довж.).

Звертання найчастіше виражене іменником у кличному відмінку, як у наведених вище прикладах, або у формі, що збігається з формою називного відмінка: Київ мій, ти у серці завжди (Сос).

Звертання може бути виражене також прикметником, дієприкметником, числівником, ужитим у значенні іменника: А може, зараз ти не в полі, любий. А десь у теплому гостиннім домі (Ткач.); Другий, вперед!

Звертання можуть уживатися без пояснювальних слів або з ними, тобто бути непоширеними або поширеними: Всю кров тобі, Вітчизно, завжди готові ми віддати (Сос); Моя Вітчизно дорога, Яка в тобі горить снага! (Мал.).

Здебільшого звертання ускладнюють спонукальні й питальні речення. Вони можуть вживатися на початку, в середині й у кінці речень.

1. Якщо звертання стоїть на початку речення і вимовляється без окличної інтонації, після нього ставиться кома: Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам (Л. Укр.).

2. Якщо звертання стоїть в кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього — той знак, якого потребує інтонація речення в цілому: Вставай же, сонце! Слався, дух творчості людської! (Важ.); Де зараз ви, катимого народу? (Сим.).

3. Якщо звертання вжито в середині речення, то воно виділяється комами з обох боків: Як ти любиш, серце моє рвійне. Почуттями тільки і живеш. То радієш ти, а то спокійне, То печаль в тобі без краю й меж (Ткач.).

4. Якщо звертання, що стоїть на початку речення, вимовляється з окличною інтонацією, то після нього ставиться знак оклику, а наступне слово пишеться з великої літери; Юначе! Хай буде для неї твій сміх, І сльози, і все до загину. Не можна любити народів других, Коли ти не любиш Вкраїну. (Сос).

5. Вигуки о, ой від звертання комами не відділяються: О дні зими, Зливайтесь в день один! Хай непомітно час для мене лине (Ткач.).

6. Якщо звертання повторюються або вони однорідні, то вони розділяються знаком оклику (і пишуться з великої літери) або комою: Дніпро, Дніпро! Ти покохав. Як матір, Україну, Ти рідним братом її став І братом до загину (Олесь); Мій коханий! Птах мій сонцекрилий. Чом так мало бачимось цю зиму? (Ткач.).

Вправа 137. Напишіть протокол загальних зборів студентів вашої групи з таким порядком денним: 1. Звіт старости групи про результати зимової екзаменаційної сесії; 2. Про розподіл стипендій.

Вправа 138. Доберіть синоніми до слова сказати і складіть з ними речення.

Вправа 139. Вставте потрібні літери; поясніть правопис поданих слів.

Ас..м..ляц..я, апснд..ц..т, ас..гнац..я, Ч..л. апсльс.н, Єп.пет, к..пар..с, д..намізм, пац..єнт, фабр..ка. ф..нанси, дец..метр, діапазон, акс.ома, ш..фр, х..рург, Пал ест., на, Алж..р, ауд..єнц..я, д..алект..ка, на..вний, граф..к, такс, деф..с, кул..нар..я. д..спансер, пс.вдонім, Р..м, інф..н..т..в.

Вправа 140. Запишіть слова, опускаючи дужки і пояснюючи правопис. Значення поданих слів запам’ятайте.

І(н,нн)овація — 1) нововведення в галузі економіки, техніки тощо на основі досягнень науки і передового досвіду; 2) нове явище в мові.

Ло(т,тт) — партія товару, шо виставляється на аукціон або бере участь у якійсь операції; група однорідних предметів у розігруванні лотерей, конкурсах тощо.

Бі(л,лл)ь — у США, Великій Британії та інших країнах англосаксонської правової системи законопроект, що вноситься урядом або членом парламенту, а також назва деяких конституційних актів.

Д(и,і)лер — 1) особа або установа — торговельний представник підприємства, фірми; 2) біржовий посередник, що займається купівлею та продажем цінних паперів.

(1,и)нсайдер — 1) особа, яка завдяки своєму посадовому становищу володіє інформацією про фінансовий стан фірми до відкритого її оголошення; 2) особа, яка має понад 10 % акцій фірми.

Ко(л,лл)ізія — зіткнення протилежних поглядів, прагнень, інтересів.

Бестсе(лгчл)ер — книга, що користується особливим попитом, видана великим тиражем (переважно на сенсаційні теми).

Д(і,и)фамація — опублікування в пресі або проголошення по радіо, телебаченню дійсних або вигаданих відомостей, що ганьблять честь і гідність громадянина, псують репутацію установи, організації.

А(т,тт)аше — 1) службова особа, відряджена до дипломатичного представництва як фахівець у певній галузі, наприклад військовій; 2) молодший дипломатичний ранг співробітника дипломатичних представництв та відомств закордонних справ.

Ж(и,і)ро — 1) вид безготівкових розрахунків; 2) передавальний напис на звороті векселів, чеків або інших кредитних засобів.

Вправа 141. Замініть визначення синонімами — словами іншомовного походження. Поясніть їх написання.

1.1. Збройний напад однієї чи кількох держав на іншу державу для захоплення її території, політичного чи економічного підкорення її народу. 2. Музичний супровід. 3. Явище обману зору, слуху внаслідок психічного розладу. 4. Яскраве освітлення будинків, вулиць, парків з метою прикраси. 5. Частина стіни, стелі, прикрашена орнаментом, що заповнюється, як правило, живописним чи скульптурним зображенням. 6. Скорочення, що використовуються в усному та писемному мовленні. 7. Сполучення кількох (не менше трьох) музичних звуків різної висоти, що сприймаються як звукова єдність. 8. Вираження чогось абстрактного, будь-якої думки, ідеї в конкретному образі. 9. Оскарження судової постанови у вищій судовій інстанції. 10. Сценічна постановка, побудована на перебільшено комічних положеннях. 11. Той, що не дотримується панівної релігії, інакомислячий. 12. Помилкове уявлення, викликане оманою відчуттів, викривлене сприйняття дійсності. 13. Маса товару з упакуванням, тарою.

Довідка: агресія; акомпанемент; галюцинація; ілюмінація; панно; абревіатура; акорд; алегорія; апеляція; буфонада; дисидент; ілюзія; брутто.

II. І. Звання, що присвоюється шахисту та шашкісту найвищої кваліфікації. 2. Пригнічений психічний стан. 3. Нереальний, який не існує в дійсності. 4. Систематичне зібрання однорідних предметів. 5. Вітер, що періодично змінює свій напрям: улітку дме з моря, узимку — із суші. 6. Протидія, опір будь-якій політиці, чиїмось діям, поглядам. 7. Крита галерея (як правило, між паралельними вулицями) з рядами магазинів або контор. 8. Спортивне змагання на автомобілях або мотоциклах за заданим режимом руху. 9. Зони тропічних степів, що розташовуються по обидва боки від екватора, вкриті трав’янистим покривом у сукупності з окремими деревами. 10. Багатий заміський будинок, дача, оточена садом.

Довідка: гросмейстер; депресія; ірреальний; колекція; мусон; опозиція; пасаж; ралі; савани; вілла.

Вправа 142. Перепишіть слова, розкриваючи дужки. Запам’ятайте значення цих слів, правильно використовуйте їх у мовленні. Із запропонованими словами складіть речення.

1. А(н,нн)отація — нотація:

а(н,нн)отація — стисла характеристика змісту книги, статті тощо (вичерпна а(н,нн)отацін, написати а(н,нн)отацію);

нотація — І) система умовних позначень (напр., у музиці, шахах): шахова нотація, вивчати нотацію; 2) (розм.) догана, повчання, висловлені людині, яка припустилася якогось промаху (нудна нотація, вислуховувати нотацію).

а(ф,фф)ект — (психол.) нетривале бурхливе переживання людини, сильне нервове збудження, іноді до знепритомнення (сильний а(ф,фф)ект, бути у стані а(ф, фф)екту);

е(ф,фф)ект — І) результат, наслідок яких-небудь дій, заходів (економічний е(ф,фф)ект, е(ф,фф)ект від лікування); 2) сильне враження, спричинене кимось або чимось (дешевий е(ф,фф)ект, погоня за е(ф, фф)ектом).

3. Гу(м,мм)анізм — гу(м,мм)анність:

гу(м,мм)анізм — І) прогресивний ідейний напрям культури епохи Відродження, що утверджував право людини на земне щастя, боровся за визволення науки й людської особистості від обмежень (риси гу(м^м)анізму); 2) ставлення до людини, як до найвищої цінності, захист права особистості на рівноправність, свободу, щастя, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей (високий гуім,мм)анізм, проповідувати гу(м,мм)анізм);

гу(м,мм)анність — людяність (гу(м,мм)анність лікаря, виховувати гу(м,мм)анність).

4. Депре(с,сс)ія — репре(с,сс)ія:

депре(с,сс)ія — І) застій в економіці (депре(с,сс)ія виробництва); 2) пригнічений психічний стан людини (душевна депре(с,сс)ія); 3) зона зниженого атмосферного тиску (депре(с,сс)ія в циклонах);

репре(с, сс)ія — покарання з боку державних або адміністративних органів (нечувані репре(с.сс)ії, в умовах жорстоких репре(с,сс)іи).

5. Ди(с,сс)онанс — а(с,сс)онанс:

дн(с,сс)онамс — 1) негармонійне звучання (ди(с,сс)онанс скрипалів); 2) неповна рима, коли в словах, які римуються, не збігаються наголошені голосні (вірш, написаний ди(с,сс)онансом); 3) відсутність гармонії, розлад, неузгодженість (ди(с,сс)онанс партнерів);

а(с,сс)онанс — повторення у віршах голосних; неповна рима, в якій збігаються лише наголошені голосні (використовувати а(с,сс)онанс).

6. Е(м,мм)іграція — і(м,мм)іграція — міграція:

е(м,мм)іірація _ і) переселення з батьківщини до іншої країни, тривале перебування за межами батьківщини внаслідок переселення (трудова е(м,мм)іграція) 2) сукупність е(м,мм)ігрантів, що живуть у якійсь країні;

і(м,мм)іграція — в’їзд іноземців у певну країну на постійне або тривале проживання (і(м,мм)іграція профашистських елементів);

міграція — переселення, переміщення (міграція тварин, міграція хімічних елементів).

7. Інтерпе(л,лл)яція — інтерпо(л,лл)яція:

інтерпе(л9лл)яшя — (політ.) у парламентах — письмовий запит урядові з певного важливого питання, після обговорення якого приймається відповідна ухвала (відповідати на інтерпе(л,лл)яцію)

інтерпо(л,лл)япія — 1) (спец.) внесення у текст під час переписування, опрацювання рукописів тощо відсутніх в оригіналі слів, речень або чисел (слушна інтерпо(л,лл)яція); 2) знаходження у математиці й статистиці проміжного значення якоїсь змінної величини на основі низки сусідніх відомих значень (лінійна інтерпо(л,лл)яція).

8. Кла(с,сс)ичний — кла(с,сс)ний — кла(с,сс)овий:

кля(с,сс)ичний — 1) пов’язаний з давньогрецьким, давньоримським світом, з його культурою; античний; який красою подібний до статуї давніх греків і римлян; правильний (кла(с,сс)ичналітература, кла(с,сс)ич-ний профіль); 2) який стосується класицизму, одного з основних напрямів європейської літератури й мистецтва XVII — початку XIX ст., взірцем для якого було давньогрецьке і давньоримське мистецтво (кла(с,сс)ичний стиль, кла(с,сс)ична архітектура); 3) створений класиком, видатним письменником, діячем мистецтва, науки, спорту тощо; взірцевий; (кла(с, сс)ична спадщина, кла(с,сс)ичний нокаут);

кла(с,сс)ний — 1) який стосується класу як підрозділу початкової або середньої школи (кла(с,сс)ний керівник, кла(с,сс)ні збори); 2) який має високий професійний або спортивний розряд, рівень; майстерний (кла(с.сс)ний спеціаліст);

кла(с,сс)овий — який стосується суспільних класів; їх взаємовідносин, ідеології тощо (кла(с,сс)овий ворог, кла(с,сс)ова політика).

9. Ко(л,лл)едж — ко(л,лл)еж — ко(т,тт)едж:

ко(л,лл)едж — вищий або середній навчальний заклад у Великій Британії, США та деяких інших країнах, у тому числі останнім часом в Україні;

ко(л,лл)еж — середній навчальний заклад у Франції, Бельгії, Швейцарії та деяких інших країнах;

ко(т,тт)едж — невеликий житловий будинок для однієї сім’ї.

10. Стре(с,сс) — стру(ссс):

стре(с,сс) — (книжн.) загальна реакція організму на дію внутрішніх або зовнішніх подразників (психічний стре(с,сс);

стру(с,сс) — 1) різкий коливальний рух, поштовх (стру(с,сс) поверхні Землі); 2) (перен.) надзвичайно сильне переживання, глибоке зворушення (внутрішній стру(с,сс)).

Вправа 143. Із поданого тексту випишіть слова іншомовного походження. Поясніть їх правопис.

Давайте подивимось правді у вічі. Ми знаємо не значення цих слів — кожного окремо, а місце їх у реченні, дуже приблизно — ситуацію, в якій вони звичайно вживаються. Перевіримо це на собі. Ось ряд слів: тактовний, коректний, галантний, імпозантний, рафінований. Що можна сказати одразу? Скажемо, що це слова, якими характеризують поведінку людини, дають їй загалом позитивну оцінку (тобто ми окреслили ситуацію, в якій вони вживаються).

А тепер спробуйте розкрити значення кожного з цих слів окремо. Чим відрізняється тактовність від коректності? Чи всяка галантна людина обов’язково при цьому й імпозантна?

Тактовний — той, у кого добре розвинене почуття міри, це почуття вже підкаже йому, як поводитись у певній ситуації; як правило, це людина делікатна, вона вміє триматися належним чином у кожній ситуації;

коректний — ще є слово коректор (посада), коректура (правка), корективи — всі вони від латинського «виправлений», «виправляти»; отже, коректний — який знає правила поведінки, ввічливий;

галантний — так кажуть про людину не просто ввічливу, а вишукано ввічливу, люб’язну, привітну (переважно про чоловіків у минулому: «галантний кавалер»);

імпозантний — справляє враження своєю зовнішністю, величний, поважний, показний, статечний (звідси імпонувати — викликати повагу; справляти враження своїм виглядом; подобатися).

Про когось кажуть наївний, а про когось рафінований. Що краще, що гірше? «Рафінований» без уточнення — слово нейтральне, воно означає «очищений від сторонніх домішок», а про людину — «витончений». Може бути «рафінований інтелігент» — це висока похвала, а може бути й «рафінований злочинець» (А. Коваль).

Вправа 144. Перепишіть речення, поставте розділові знаки у реченнях із звертаннями. Схарактеризуйте звертання за морфологічним вираженням, будовою, місцем у структурі речення.

1. Гордою, сміливою бурею бурхливою Встань народе зраджений Як один, устань: 3 гімном — перемогами новими дорогами Підемо на брань (Чум.). 2. Але ж, мабуть, ми правди не зурочим, Що світ вже так замішаний на злі, Що як платити злочином за злочин, То як же жити люди на землі? (Кост.). 3. Боюсь твоїм очам відкрити душу. Ти чорнобривий пильно не дивись! Тепер із болем забувать я мушу Того, хто так, як ти, дививсь колись. 4. В мене ім’я України моєї 3 сонцем погожим з’єдналось навік. Друзі Погляньте сьогодні на неї — Вся вона — ніби проміння потік. 5. Мій красеню Дніпре Наче хмари, сірим Стаєш ти від осінньої імли

(З те. В. Ткаченко). 6. Ой сонечку-батечку догоди, догоди! А ти земле-матінко уроди, уроди! (Олесь). 7. Мій рідний сину бійся нічиїх, Вони завжди безликі і холодні. 8. Приймай мене мій ярий світе В свої журу чи благодать, Щоб разом плакать, і радіти, І все, що буде, розділять (З те. В. Крищенка). 9. Моя біографія друзі Сягає в далекі ті дні, Коли мене бусол на лузі Підкинув батькам навесні (Біл.). 10. Впади нещасний та убогий і заридай! Бо вколо — тьма (Тел.). 11. Ти постаєш в ясній обнові, Як пісня, линеш рідне слово. Ти наше диво калинове Кохана материнська мово (Біл.). 12. Мати мати Не журися, Не сумуй, не проклинай. Я і сам ходжу, як смуток, 3 серцем, змученим украй. 13.0 слово рідне Орле скутий Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. 14. О моя дитино Вік твій — місяць май. 15. Спи дитиночко кохана Баю, люлі, бай. А ти місяцю до рана В колисоньку сяй. 16. Спи ж мій малесенький годі гулять. Зайчики білі давно уже сплять (3 те. О. Олеся). 17. Співуча, солов’їна мово-мамо Перед тобою — сонячні мости (Шут.).

Вправа 145. Поставте іменники Дніпро, зима, мати, батечко, пташка в кличному відмінку й уведіть їх у речення як звертання. Поясніть пунктограми.

Вправа 146. Прочитайте вірш, знайдіть у ньому звертання. Поясніть розділові знаки.

Пробач, мій дню, що був похмурим, Пробач, мій рух, що кволим був, Пробач, любове, що в зажурі Твоє ім’я на мить забув. Пробач мені, серпневий степе, Бо завинив, здається, знов І на побачення до тебе Я не збирався, не прийшов. Пробач мені, далекий друже, Що згадку затягли дими, Хоч у свої серця байдужість Не смієм поселяти ми. Пробач мені, дитинства хато, Що не озвавсь на тихий плач. Стою німий і винуватий, Зігнутий зболеним «пробач».

Вправа 147. Запишіть текст під диктовку. Звірте написане з надрукованим. Знайдіть у тексті звертання, визначте, чим вони виражені. Поясніть пунктограми при звертаннях.

Що ми залишаємо в серцях своїх синів, батьки? — запитую я сам у себе, у своїх ровесників — батьків і матерів, виходячи з підлітками в похід до витоків радості їхнього дитинства й отроцтва.

Я закликаю всіх батьків і матерів: ходімо разом з нашими дітьми до витоків радощів їхньої юності, покажемо їм ці витоки, нехай вони всім серцем відчують, якою дорогою ціною здобуті їхні радощі. Утвердимо в серцях своїх синів, дорогі батьки і матері, те, що стало для них святинею, — самовіддану любов до Вітчизни. Повторимо, дорогі батьки, у своїх синах і дочках нашу чесну, важку, красиву молодість, наші ідеали, наші мрії про щастя, про добробут наших родин.

Зробіть, дорогі батьки й учителі, так, щоб кожна дитина пройшла шлях — від першої пригорщі землі для садіння яблуні до першого достиглого яблука, — і ви переконаєтесь, що ця романтична, одухотворена добрими почуттями праця облагороджує людину.

Семирічні хлопчики, яких я двадцять років тому зустрів на порозі школи і які тоді були соромливі, тулилися до материнської руки, стали дорослими людьми. І щоразу, коли приводить свого сина батько, якого я знав з колиски, я в думці питаю молодого батька:

— Що ти залишиш у серці свого сина, батьку? Ти повторив себе в своєму синові — в нього твої очі, твоє волосся, твої рухи.

Але чи зможеш ти повторити в ньому свою душу, чи зможеш створити людину, таку ж красиву, як ти, і красивішу, ніж ти?

Кожному молодому батькові, який переживає незабутні почуття хвилювання в ті хвилини, коли син робить перший крок по цій стежині, хочеться сказати: залиш, дорогий батьку, в серці сина свого моральне і духовне багатство поколінь.

Залишимо, дорогі батьки, в серцях наших синів усю красу навколишнього світу, все багатство сердець наших предків (В. Сухомлинський).

Увага! Культура мовлення! Як висловити здивування

Тільки уявіть собі!

Хто б міг подумати?

Я не можу повірити цьому!

Як Ви мене здивували! Подумати тільки!

Запам’ятайте відповідники стійких виразів!

поставить на вид зробити зауваження

по требованию на вимогу

по усмотрению начальства на думку керівництва предварительное рассмотрение попередній розгляд

предоставить возможность надати можливість

предоставить справку подати довідку

прекратить переписку припинити листування

прения по докладу дебати по доповіді

прибегать к суровым мерам вдаватися до суворих

привлекать к ответственности притягати до відповідальності

привлекать к работе залучати до роботи

приглашать к столу просити до столу

пригодный (к чему) придатний (до чого)

при жизни за життя

закликати до поря’дку отямитися; опритомніти вирішити

дійти згоди, порозумітися переконатися брати до уваги сприймати як жарт вжити рішучих заходів розпочати обговорення

Згідно з рішенням — відповідно до рішення

Для передачі значення відповідності синтаксичними засобами в сучасній українській літературній мові є дві нормативні прийменниково-іменникові форми: згідно з + орудний відмінок іменників, відповідно до + родовий відмінок іменників.

Не можна вживати!

згідно планів у відповідності з планами відповідно з планами згідно до планів

Вчимося на відмінно

У складі простого речення, крім головних і другорядних членів, можуть бути слова, що не є членами речення і не пов’язані з іншими членами ні сурядним, ні підрядним зв’язком. Так, синтаксично не пов’язані з членами речення звертання. До них не можна поставити питання і вони не є членами речення.

Звертання — слово або сполучення слів, що називає особу або предмет, до якого звертається мовець (Не тремти, моя берізонько, стій під зливою, не гнись). За будовою звертання бувають поширені та непоширені. Іменник або інша частина мови у значенні іменника, якими виражається непоширене звертання, вживаються в кличному відмінку. Поширюється звертання за рахунок узгодженого або неузгодженого означення (Зоре моя вечірняя , зійди над горою…(Т. Шевченко)).

При звертаннях можуть стояти займенники ти або ви, через які здійснюється зв’язок звертання з реченням. Ці займенники можуть стояти в будь-якому відмінку і виконують у реченні функцію підмета чи додатка. Їх не слід плутати зі звертанням (Чому ж ти , лицар мій, на герць не виступаєш, а вітром жалібно голосиш на ріллі? (О. Олесь)). Перед звертанням можуть уживатися вигуки о, ой. Комою від звертання вони не відокремлюються (Ой Дніпре мій, Дніпре, широкий та дужий! (Т. Шевченко)) Інші вигуки комами відділяються (Гей, бики, чого ви стали? (С. Руданський)).

Називаючи адресата мовлення, звертання може додатково виражати ставлення мовця до нього — захоплення, повагу, докір, іронію, ненависть, презирство (Уперед, мої соколята!).

Звертання, яке стоїть на початку речення, виділяється невеличкою паузою, що на письмі позначається комою. Якщо звертання стоїть у кінці речення, то перед ним ставиться кома, а після нього — той знак, який потрібний за змістом речення (Цвіти, розцвітай, Україно!). Якщо звертання стоїть у середині речення, то воно відокремлюється паузами й комами з обох боків (Спасибі, братику, за добре слівце).

Іноді, якщо звертання вимовляються з особливим почуттям, виразною окличною інтонацією, вони оформлюються в окреме речення, у кінці якого ставиться знак оклику (Україно! Ти для мене диво (В. Симоненко)).

Звертання можуть вживатися в різних стилях мовлення.

Популярное:

  • Работа европейского суда Работа европейского суда Работ в текущем разделе: [ 640 ] Дисциплина: Право На уровень вверх Тип: Курсовая работа | Цена: 650 р. | Страниц: 70 | Формат: doc | Год: 2012 | КУПИТЬ | Получить демо-версию работы бесплатно Данная […]
  • Сайт верховного суда днр Адвокат Донецк ДНР ЮК ВиП Адвокат в Донецке - услуги в ДНР Верховный суд Донецкой Народной Республики Гражданская палата Верховный суд Донецкой Народной Республики (ВС ДНР). Создан и начал работать с 2015 года. Председателем является […]
  • Курсовые виды исков Работ в текущем разделе: [ 6130 ] Дисциплина: Гражданское право На уровень вверх Тип: Курсовая работа | Цена: 650 р. | Страниц: 27 | Формат: doc | Год: 2012 | КУПИТЬ | Получить демо-версию работы бесплатно Данная работа была […]
  • Каким государством правил теодорих великий Каким государством правил теодорих великий В настоящее время на этой странице нет текста. Вы можете найти упоминание данного названия в других статьях, или найти соответствующие записи журналов. © Автор системы образования 7W и […]
  • Уфа опека октябрьский район Календарь событий Подведены итоги благотворительной акции «Первый раз в первый класс. Окажи помощь детям-сиротам» В Уфе объявлен конкурс «На страже детства» Уфа получила Свидетельство участника конкурса городов России «Город – […]
  • Историческая экспертиза Для реализации исторического общего дела издательство «Нестор-История» предложило издавать журнал под названием «Историческая Экспертиза», основой которого должны были стать рецензии научных публикаций. Сегодня идея воплотилась: открыт […]
  • Отдел субсидий кировского района саратов Настройка шрифта: Выберите шрифт: Tahoma Times New Roman Интервал между буквами (Кернинг): Стандартный Средний Большой Настройка цветовой схемы: Закрыть панель Вернуть стандартные настройки Главная / Образовательные учреждения / […]
  • Разрешение opengl Пропорциональность отображаемых объектов. Разрешение экрана Подскажите рабочий метод, который позволяет сохранять пропорции фигуры в зависимости от разрешения экрана пользователя. (к примеру квадрат должен оставаться квадратом) Добавлено […]